Прислів’я та приказки про весну

Коли природа навколо «одягається» в зелену барву, а зранку Тебе будить мелодійний спів пташки за вікном, значить, прийшла весна. Спостерігаючи за весняною порою, українці склали немало приказок і прислів’їв про весну. Нумо читати і запам’ятовувати!

Прислів’я та приказки про весну

Весна — це час пробудження і оновлення всього живого, коли після довгої холодної зими прокидається кожна травинка. Цього не могли не помітити наші предки. Про це — у приказках та прислів’ях про весну і весняне пробудження.

Весна — наші батько й мати.
Весна всім красна.
Весна красна квітками, а осінь — плодами.
Весняний дощ зайвим не буває.
Весна днем красна, а на хліб пісна.
Весна відмикає джерела й річки.

Побачив шпака у дворі — знай: весна на порі.
Ранні ластівки — щасливий рік.
Сонце гріє, сонце сяє — вся природа воскресає.
Де ластівка не літає, а на весну додому прилітає.
Весною все ожива, танцює й співа.
Весна багата на квіти, а хліба в осені позичає.

Прислів’я та приказки про весняні місяці

У прислів’ях та приказках про весну і весняні місяці ти зустрінеш такі назви, як-от: март, марець, апріль, май. Не дивуйся. Це — давньоруські найменування, які були успадковані російською літературною мовою. А от в українській єдиної системи назв місяців не було аж до XVI ст.

З цієї причини у різних куточках України місяці називали по-різному, старі назви співіснували з новими. Березень у народі називали так: сухий, березіль, марець, зимобор, весновій, протальник, сочень, соковик, полютий, капельник, протальник, з гір потоки, красовик, березозорь, заграй-ярочки. Квітень величали такими назвами: цвітень, краснець, снігогін, дзюрчальник, водолій, лелечник, пустун, капельник, лукавець. Травень кликали маєм, травником, пісенником, ярцем, громовиком.

Сучасна система назв місяців сформувалася лише наприкінці XVI ст. Вони мають досить прозоре значення, оскільки всі пов’язані з певними явищами природи.

Березень

Березень з водою, квітень з травою, а травень з квітами.
Буває март за всі місяці варт.
Коли в березні орють, а квітень студений, травень буде красний, теплий і зелений.
Март невірен: то сміється, то плаче.
Март спочатку хмарний, в середині болотний — сніп буде намолотний.
Мартове тепло — як мачушине добро.
Сухий березень, теплий квітень, мокрий май — буде хліба урожай.
У березні день з ніччю зустрічаються.
У березні вже щука-риба може хвостом лід розбити.
Березень березовим віником зиму вимітає, а весну в гості запрошує.
Березень у зими кожуха купив, а на третій день продав.
У березні не байдикуватимеш — восени і на зиму до столу матимеш.
У березні сім погод на дворі: сіє, віє, крутить, зверху ллє, знизу мете.
Від березневих дощів земля квітне. Березень невірний: то сміється, то плаче.

Квітень

Квітень з водою — травень з травою.
Квітень-переплітень, бо переплітає трохи зими, трохи літа.
Квітневий сніг такий, як жіночий плач.
Мокрий квітень, сухий май — для картоплі буде рай
Теплий квітень, мокрий май — буде у стодолі рай.
Якщо квітень робить галас, буде зерна і сіна повний запас.
Хто у квітні не сіє, той у вересні не віє.
Де ластівка не літає, а в квітні додому прилітає.

Травень

Два дощики в маю, певно бути врожаю.
Коли в маю дощ не випаде, то й золотий плуг нічого не виоре.
Коли прийде май, то за себе кожен дбай.
Май — волам дай, а сам на піч тікай.
Майська роса — краще вівса.
Почекай, маю, я іще тобі заграю — каже мороз.
Травень холодний — рік хлібородний.
Як у травні дощ надворі, то восени хліб у коморі.
Травень холодний — не будеш голодний.

Прислів’я та приказки про працю навесні

Відомо, що українці — надзвичайно працьовитий народ. Тому наші предки добре знали: прийшла весна — час братися до роботи в саду і на городі.

На полі в цей час орють землю і сіють зернові культури, а на городі — саджають картоплю. В саду обробляють дерева: підрізають гілля та білять вапном нижню частину стовбура. Про працю навесні — наступна підбірка прислів’їв та приказок.

Весняний день рік годує.
Весна ледачого не любить.
Хліб на хліб сіяти — ні молотити, ні віяти.
Як почав орать, то в сопілку не грать.
Як терен квітнем забіліє — селянин ячмінь сіє.
Зійшов у березні сніжок — берися за плужок.
У березні не байдикуватимеш — восени і на зиму до столу матимеш.
Мусій, гречку сій, як хочеш кашу їсти.
Весна кличе в поле.
Яр-весна — наш отець і мати: хто не посіє — не буде збирати.
Сій вчасно — вродить рясно.

Читай також:

Українські народні прислів’я та приказки: природа, її явища

Українські прислів’я та приказки — прислів’я та приказки українців. Багато українських прислів’їв виражають любов до Батьківщини, готовність її захищати, осуд зрадників, стверджують необхідність дружби між народами тощо. Прислів’я представляють малу форму народної поетичної творчості, короткий, ритмізований вислів, що несе узагальнену думку, висновок, іносказання з дидактичним ухилом.

Зима [ ред. ]

• На Новий рік прибавилось дня на заячий скік [1]
• Зима без снігу, як літо без хліба [1]
• Зима багата снігами, а осінь — снопами [1]
• Добрий той сніг, що вчасно ліг [1]
• Узимку сонце крізь плач сміється [1]
• Не той сніг, що мете, а той, що зверху йде [1]
• Зимою деньок, як комарів носок [1]
• До завірюхи треба кожуха [1]
• У зимовий холод кожний молод [1]
• Мороз — не свій брат [1]
• Хоч мороз і припікає, зате комарів немає [1]
• Нема снігу — нема й сліду [1]
• То сніг, то завірюха, бо вже зима коло вуха [1]
• Лютневий сніг весною пахне [1]
• Скільки сніг не лежатиме, а розтанути мусить [1]
• Зимове сонце, як мачушине серце, світить, та не гріє [1]
• Сонце блищить, а мороз тріщить [1]
• Взимку сонце світить та не гріє [1]
• Пищить снігур — скоро зима буде.
• Синиця пищить — зиму віщить.
• Сніг, завірюха, бо вже зима коло вуха.
• Сумний грудень і в свято, і в будень.
• Зимою сонце світить, та не гріє.
• Зимове сонце — як вдовине серце.
• Зимне тепло — як мачушине добро.
• Зимою сонце крізь плач сміється.
• Як зазиміє, то й жаба оніміє.
• Хоч мороз і припікає, зате комарів немає.
• Зима біла, та не їсть снігу, а все сіно.
• Зима літо з’їдає, хоч перед ним і тікає.
• Зимою деньок, як комарів носок.
• Зимова днина така: сюди тень, туди тень, — та й минув день.
• Якби не зима, то б літо було довше.
• Зимою бійся вовка, а літом мухи.
• Зима без снігу — літо без хліба.
• Багато снігу — багато хліба.
• Як лютий не лютуй, а на весну брів не хмур!
• Мороз не велик, та стоять не велить.

Весна [ ред. ]

• Весняний дощ зайвим не буває [1]
• Березень з водою, квітень з травою, травень з квітами [1]
• У березні день з ніччю зустрічається [1]
• Пізня весна не обдурить [1]
• Весна красна квітками, а осінь — плодами [1]
• Весна багата на квітки, а хліба в осені позичає [1]
• Теплий квітень, мокрий травень — буде в полі врожай [1]
• Весна всім красна [1]
• Сонце гріє, сонце сяє, вся природа воскресає [1]
• Весняний день рік годує [1]
• Весна ледачого не любить [1]
• Весна — наші батько й мати, хто не посіє, не буде збирати [1]
• Весна відмикає джерела й річки [1]
• Дощ у травні — буде хліб славний [1]
• Травень ліси одягає, літо в гості чекає [1]
• Де ластівка не літає, а на весну додому прилітає [1]
• Де лелека водиться — там щастя родиться [1]
• Як у травні дощ і грім, буде радість людям всім [1]
• Травнева роса краще вівса [1]
• Ранні ластівки — щасливий рік [1]

Літо [ ред. ]

• Бджоли раді цвіту, а люди — літу [1]
• Улітку один тиждень рік годує [1]
• Два рази в році літо не буває [1]
• Садок улітку — як кожух узимку [1]
• Кому влітку холод, тому взимку голод [1]
• Літо запасає, а зима з’їдає [1]
• Літо дає коріння, осінь — насіння [1]
• Літом пролежиш, а зимою з сумою побіжиш [1]
• Одне літо ліпше, ніж сто зим [1]
• Хто літом гайнує, той узимку голодує [1]
• Літом сякий-такий бурянець — як хліба буханець [1]
• Хто влітку буде співати, той узимку буде танцювати [1]
• Хто влітку ледарює, той узимку біду чує [1]
• Що влітку вродиться, то взимку згодиться [1]
• Готуй сани влітку, а воза взимку [1]
• Раді люди літу, а бджоли цвіту.
• Раз літо родить.
• Двічі літа не буває.
• Влітку один тиждень рік годує.
• Літо на зиму робить.
• Літо збирає, а зима з’їдає.
• Літом ногою копнеш, а зимою рукою візьмеш.

Осінь [ ред. ]

• Осінь збирає, а весна з’їдає [1]
• Осінь усьому рахунок веде [1]
• Восени день блисне, а три кисне [1]
• Восени багач, а навесні прохач [1]
• З осінньої дороги не витягнеш ноги [1]
• Осінь — наша мати, і жебрака нагодує [1]
• Жовтень ходить по краю та виганяє птиць із гаю [1]
• Без хмари дощ не приходить [1]
• Восени і горобець багатий [1]
• Весна багата на квітки, а осінь — на сніпки [1]
• Восени і курчата курми будуть.
• Восени і горобець багатий.
• Осіння муха боляче кусає.

Явища природи, календарна обрядовість [ ред. ]

• Буває март за всіх варт.
• Як прийде марець, то замерзне старець.
• Вночі тріщить, а вдень плющить.
• Як буде полоз вогкий, то буде й кінь мокрий.
• Блискавка блисне — й камінь трісне.
• До першого грому земля не розмерзається.
• Грім гримить — хліб буде родить.
• Хто в марті сіяти не зачинає, той про своє добро забуває.
• Кинь ячмінь в болото — вбере тебе в золото.
• Сухий березень, теплий квітень, мокрий май — буде хліба урожай.
• Сухий марець, мокрий май — буде жито, як той гай.
• Березень сухий, а мокрий май — буде каша й коровай.
• Як у травні дощ надворі, то восени хліб у коморі.
• Як прийшов май — у землю дбай, прийшов іюнь — хоч сій, хоч плюнь!
• Майська роса коням краще вівса.
• Що може вродить камінна гора, коли в їй води нема!
• Ярь — наш отець і мати, хто не посіє, не буде збирати.
• Овес каже: сій мене в грязь — буду я князь, а ячмінь каже: сій мене в болото — буду золото, а гречка каже: сій мене хоч і в воду, аби впору.
• Сій овес в кожусі, жито в брилі.
• Тоді просо засівається, як сухий дуб розвивається.
• Посій в пору, будеш мати зерна гору.
• Хто рано посіє, рано й пожне.
• Ранній пар родить пшеничку, а пізній метличку.
• Сій хліб у годину — будеш їсти кожну днину.
• Посієш вчасно, то і вродить рясно.
• Не вважай на урожай, а гречку сій.
• Весна днем красна, а на хліб тісна.
• Ластівка день починає, а соловей його кінчає.
• Де багато пташок, там нема комашок.
• Як багацько птиць — не буде гусениць.
• Як сіно косять, то дощів не просять, — самі йдуть.
• діждемо літа та нажнемо жита — поставимо в копки та вдаримо гопки.
• Коси, коса, поки роса, а як роса додолу, то ми додому.
• Швидше жніть до обніжка, то буде пирогів діжка.
• Як зелене жати, то нічого не мати.
• Садок літом — як кожух зимою.
• Буде той голодний, хто жнивами холодочку шукає.
• Чекайте, ціпи, прийде на вас осінь!
• Зима спита, де літом був.
• Коли цвіте біб, тоді тяжко на хліб, а як мак, то не так.
• Сім год мак не родив і голоду не було.
• Як уродить метлиця, буде хліб сниться.
• Коли ся риба ловить, тоді хліб не родить.
• Улітку дощ іде не там, де ждуть, а там, де жнуть, не там, де просять, а там, де косять.
• Трапляється і такий год, що на день по сім погод.
• І за доброї години ожидай лихої днини.
• У петрівку день — рік.
• Восени ложка води, а цебер грязі.
• Не вважай на врожай, а жито сій,- то хліб буде.
• Прийшов спас — держи рукавиці про запас.
• Прийде врем’ячко — достигає яблучко й само відпаде.
• Сім погод на дворі: сіє, віє, мутить, крутить, рве, зверху ллє, знизу мете.
• В осінній час сім погод у нас: сіє, віє, туманіє, шумить, мете, гуде і зверху йде.
• Доки грім не гряне, мужик не перехреститься.
• Не знаючи броду — не лізь у воду.

Примітки [ ред. ]

Поділіться цитатами з вашими друзями: